історія України

2.Перші згадки „Литви” в писемних джерелах

Історія знає Литву ще на початку Хр. Ери на Пв-Сх узбережжі Балтійського моря і бас. Німана і Зах.Двіни. Живучи в болотах і лісах довгий час не привертали до себе уваги. Коли в 11 і 12 ст. 1ша згадка 1009р. Про них заговорили німецькі хроністи і руські літописи. Вони поділялися на 6 племен: пруси(Вісла-Німан), Жмутики(пр. Берег Німана), власне Литва(бас. вілії), жемгала(лів. Берег Двіни), курони, ятвяги і легали. У ПМЛ литовське плем’я фігурують як язичники, що платять данину Русі та живуть „в странах полунощих”. Також є поодинокі відомості про виправи руських князів (зокрема Володимир Святославович проти ятвягів) ГВЛ – Мендовгас – самодержавець всієї литовської землі. До появи державності жили окремими родами, їми провили дрібні князі, яких літопис у 12ст. Згадує як reges. Займались мисливством, риб, примітивним землеробством. Яз. Релігія подібна до слав’янської.  Згадки про Литву починають частішати із появою в регіоні Лівонського Ордену Мечоносців (1202р) і Тевтонського (1237).

5.”Квінкункс” Станіслава Оріховського

В творі(1564) автор виступає як поляк, громадянин. Автор ворожий до тиранії. Вказує на релігійну роз’єднаність. Критикує сейми. Передбачає разруху, якщо усі будут робити виключно свої справи у „мутній воді”. „Добре влаштована держава – картина царства божого”. Визначає основні пріоритети: король, священик, вівтар і віра. Протиставляє королівство, князівство і деспотію. Отже в ВКЛ на відміну від КП панує деспотична влада. За унією, шляхетські вільності „слава вільного поляка”. Зображує зверхність поляків над литвинами. Стверджує, що русини втратили свою державу, бо втратили віру і своє обличчя. Підтримує обираність короля а не спадкову систему трононаслідування. В кінці пророкує загибель ПК, пов’язуючи це перш за все з релігійними причинами(відступництвом) та смертю короля. Поєднав як гуманізм так і анти гуманізм.

6. Літопис Рачинського

Знайден в 1846 в бібліотеці графів Рачинських в Познані. Літопис цікавий своїй розмовною, народною мовою. Цікавим є конвой літопису. Літопис знаходиться у збірнику, не серед документів і інших літописів, а серед літературних творів. Опис збірнику1886, повністю надрукований 1907 в ПСРЛ. Філігрань з хрестом може свідчити про те що автором була церковна людина. Ставропольська мова. Літопис починається оповіданням про Августа, закінчується - опис обставин після смерті Короля Сигізмунда 1548.

7. Львівський літопис

Відкрив український археограф Зубрицький. Автор Михаїл Гунашівський, виходець з української православної шляхти, брав участь у повстанні Павлюка 1638, війську Б.Хмельницького 1648-1654, закінчив академію Заморських, військовий канцлярелист Б.Х. Писав на основи спогадів. Джерела: Хроніка Бельських, бібліотеки Савропігійського братства. Засуджує унію, ненависть до пол-лит магнатів, ідеалізує Магилу, Владислава 4. Високий патріотизм і освіченість автора. Відсутність аналізу соц-ек. Положення укр. Земель перед визвольною війною Б.Х. З л-м був знайом Т.Г.Шевченко. Поділяється на 7 частин: 1.цитати і афоризми. 2.статті і документи анти уніатського характеру. 3. іст. Частина. 4. дух.-літ твори. 5. лікарський порядник. 6.акти процесу М.Гунашевського з заморським гротством. 7.відомості про календар, зодіаки.

12. Схема б-л літописання І.Тихомирова

„О составе западнорусских так называемых летописей”. Журнал министерства народного просвещения – 1901р (березень-квітень №3, травень-червень №5), Спб. Два зводи: короткий та повний; Короткий – літопис Супральський, Уварівський, Красинського, Познанський; Повний звід – єдиний відомий хроніка Биховця. Групи: 1.Новгородська 2.Симеонівська 3.Сергіївська 4.Никонівська. Джерела повного зводу: легенди, пд.-руський звід (Волинський короткий літопис), окремі повідомлення з короткого зводу, боротьба під Дубровкою, вбивство Сигізмунда, боротьба Михайла Сигизмундовича з Казимиром. За Данилевичем: короткий звід – суцільний окремий твір. За Поповим: звід – твір з різних дрібних частин. Особи пов’язані з літописанням: Великий смоленський владика Іосіф; Князі Одинцевичі, митрополіт Фотій, Герасим. Центри літописання: Супральський – Слуцький монастир, Красинського – Варшава, Рачинського – Познань, Амвраамки – Смоленськ, Слуцьк, Полоцьк. Коло проблем: Час складання; Порівняння литовсько літописання із польськими хроніками; Походження Руської землі, укріплення, фортеці, центри, ремесла і торгівля; Проблема легендарних частин; Вбивство Товтевіла; Правління Мендовга; Визначення граней літописних подій.

13. Схема б-л літописання О.Шахматова

„Обозрение русских летописных сводов ХIV-XVI вв. (розділ – Западнорусские летописи), Москва, Ленінград, 1938р.Видавництво академії наук СРСР. Групи: Давня група: Супральський, Уварівський, Никифорівський, Академічний літописи. Пізніша група: Румянцевський, Археологічного товариства, тощо. Повна – хроніка Биховця. Назви груп: 1.Коротка, 2.Повна, 3.Перехідна. Час складання груп: Сер. XV ст. у Московії, загально руський літопис поліхромний 1421-1446р., 1309 – Новгородська, 1310-1384 – Симеонівська, Найдавн. До ІІ Пол. XVI ст. Джерела: Никонівський, Руський, Воскресенський; Митрополічий; Західно-руські статті; „Новгородськи четвертий літопис” до 1300р. Софіївська перша редакція; Хронограф близький до Супральського літопису, Особи: єпископ Герасим, Центри: Загальноруський літопис у Москви до 1446р., західно-руські статті у Смоленську. Коло проблем: Встановлення першоджерела; Виведення протографів; Руські літописи як історичне джерело.

14. Схема б-л літописання Ф.Сушицького

„Західноруські літописи як пам’ятки літератури”. Київ – 1921 – част. 1. Київ – 1929 – част. 2. Київ – 1930 – част. 1,2. Групи: Короткі списки: супральський, Уварівський, никіфорівський, Академічний; Складні списки: Румянцевський, Красинського, Археологічного товариства, Євреніївський; Повний – хроніка Биховца. Час складання: 1.1440 – коротка; 2.1550 – складна; 3.1560 – повна. Хроніка Биховця в райони Новогрудок, - Слуцька з 1492р Джерела: Никонівський літ. Новгородський чет. Воскресенський; Софіївський часопис. Загалом 21 джерело. Особи: Митрополит Фотій, єпископ Амвросій, писар Тимофій, митрополит Герасим. Головний центр – Смоленськ. Коло проблем: Аналіз хроніки Биховця; Пошук спільного та відмінного в хроніці Биховця і Стрийковського; Аналіз думок попередників (Тихомиров, Шахматов, Данилевич, Попов).

15. Схема б-л літописання В.Чемирицького

Белорусские летописи как памятники литературы (Возникновение и литературная история первых сводов), Автореферат, дисертація кандидата філологічних наук – Мінськ, 1967р. 4 групи: 1 б.звід (коротка редакція): Супральський, Никифорівський, Уварівський, Академічний. 2 б.звід (поширена, складна редакція): Красинського, Ольшевський, Румянцевський, Євреніївський, Познанський. 3 б.звід (повна редакція): хроніка Биховця. Назви груп: Супральський літ-с: 1,2 – избраная лет-сь, 3.Летопись Великих князей литовских

4.Повсть про Подолье, 5.Похвала Витовту, Час: 1.Середина XV ст., 2. Середина XV ст., 3. Коротка  редакція в 20-ті роки XVI ст., 1.1446, 2. XV ст.,3.Сер. XVI ст., Джерела: Митрополітичний звід 1446р., Іпатівський літопис; Попередні літописи, місцеві матеріали; Особи: Єпископ Герасим, Слуцькі князі, Єфросинія полоцька, слуцький патріарх; Центри: Першій звід – Смоленськ; Другий – Слуцьк або Новогрудок; Третій – при дворі місцевих князів у Вільно. Коло проблем: Встановлення джерел та протографів; Поділ на частини; Особлива увага до Полоцького літопису; Зіставний аналіз літописів; З’ясування причин, що спонукали авторів змінювати й трактувати різні події по різному.

16. Схема б-л літописання М.Улащика

«Введение в изучение белорусско-литовского летописания», Москва, 1985. Групи: 1,2,3 літописні зводи:

Origo Regis? Віленський, Супральський, Никифорівський, Уварівський, Академічний; 6 літописів: Арх. товариства, Красинського, Рачинського, Ольшевський, Румянцевський, Євреніївський; Хроніка Биховця, Хроніка Литовська і Жимойтська. Назви груп: Супральський літопис: 1.Общерусские летописи, 2.Похвала Витовту, 3.Исторыя ВКЛ. Час складання: З сер XIII до сер. ХVI ст.

Хроніка Биховця – поч. XVI ст. 1.1440, 2.кін. XV ст., 3.1560 рік, Джерела: Хроніка Биховця; Іпатівський звід, попередні редакції. Особи: Єпископ Герасим, князі Одинцевичі. Центри: Смоленськ, можливо, і Слуцьк, Могилів, Ново грудок. Коло проблем: Аналіз досліджень вчених у галузі білорусько-литовського літописання; З’ясування генеалогії  князів;Текстологічний, структурний аналіз.

18. Державне, регіональне, приватне літописання.

Державне: дає уявлення про політичне і релігійне життя в державі, наводяться біографічні данні про правителів державі, їх політична діяльність, їх взаємини з сусідніми державами. Регіональне: охоплює опис подій,  в якомусь конкретному, певному регіоні. Місцеве: створюється в певних містах, відображає події в цих містах; Львівський, Острозький. Приватне: виконується на за мовлення певної особи, відображається життя і діяльність цієї особи, або групи осіб.

19. Супральський літопис

Зберіг. В Санкт-петербурзькому відділі інституту історії РФ. Назва походить від Супральського монастиря в Білорусі де він був знайден у 1822. За яких обставин його знайшов Данилевич – не відомо. Списки та редакції:2 зводи: 1.короткий : а) запис про Кейстутову боротьбу з Ягайлом; б) запис про князювання Вітовта; в) запис про битву на річці Ворсклі; г) запис про Поділля; д) оповідання про Свидригайлову боротьбу. 2.повний: 1 список – Биховця. 1ше видання князем Оболенським на слов’янській мові під заголовком Супральська рокопісь . Авторство: писець себе називає  Григорієм Івановичем і датує працю після тексту1520 р. Але насправді автор є ченцем, а Григорій переписував текст, мова має білоруську специфіку. Структура: 2 частини: 1ша – містить свідчення загально руського характеру, потім іде частина з ПМЛ, а далі про воскняжіння Свидригайла, а в кінці ряд Смоленських повідомлень. Основні блоки інформації: 1.Оповідь про руських князів з 9-16ст до 1516р. 2. події 14-15ст. 3.Оповідь про князювання К.Острожського. 4.Татарськи напади на Волинь, наслідки. 5.Князювання Вітовта. 6.Кейстутова боротьба з Ягайлом. 7.Оповід про битву на Ворсклі. 8. Свидригайлові боротьба Жигимонтом..

21. Никифорівський літопис

Складає частину збірника який зберігається в рукописному відділі бібліотеці АН С-Пт. Раніше належав Никифорову. Має 351 листок. Описання рукопису зроблено 1898 р. Білокуровим, який також і видав рукопис.

Ст.66-165 – „Зборник о Бозе починанием, благослови отче, слово св.Василиия от апосталов”. 166-203 апографічне сказання.

23.Густинський літопис

Оригінал не зберігся, збереглося 3 копії, одна з них знайдена в Густинівському монастирі. Переписав цей твір у 1670р ієромонах Лосицький. Написаний на початку 16 ст. Негативно ставився до повстання Глинського, цікава  інформація про битву на Ворсклі, про останнього київського князя Семена Олельковича, антифеодальне повстання селян Буковини і Покуття під проводом Мухи. Автор високо освіченою і добре обізнаною з тогочасними джерелами людиною. Джерела: Короткий Київський літопис, Іпатівський літописи. Існує версія що літопис дописав сам Лосицький.

24. Острожський літописець

В оригіналі назва „Скронікі Бельських речі потребніє єсть”.Висвітлює події які на сам перед відбулися на Волині і Галичині. Події викладенні 1550-1636. Автор скоріше за все походив з Острога. Детально описує події які відбулися в цьому місці. Швидше за все був монахом. Возвеличує боротьбу українського народу проти експансії Ватикану. Існує три редакції і 4 списки, в різних редакціях імовірно був різний автор. Харківська(1500-1592),  автор монах православний шляхтич, виступає захисником шляхетських інститутів, привілей, прав. Джерела: Хроніка Бельських. Можливо писався в Острополі, а не в Острозі.

32. Другий Литовський статут

1544 – Берестейській сейм. Шляхта поставила вимогу внести зміну до статуту 1529 р і навіть прийняти новий. 1551 – Сигізмунд ІІ Август створив комісію з 10 чоловік для виправлення І лит статуту. Комісія: 5 кат.+5праосл. Ідеї ренесансу і гуманізму→реформація в Литві 50х рр. 16ст→новий статут. 1563 – привілей що зрівнював у правах православну і католицьку шляхту. 1564 – Більський сейм. Панів магнатів змусили відмовитись від своїх виняткових прав у судах. 1564-66 – судова реформа запровадила єдину для ВКЛ судову с-му. Комісія працювала 15 років. 21 грудня 1565 – статут затверджен на сеймі у Вільно. Чиним став 26.01.1566. С. був виданий з додатком до нього привілеїв 1663, 64, 65. Джерела: І литовський статут, звичаєве право, судова та адм практика, вплив римського, візантійського права. Затвердив повну демократію для панівного в економічному відношенні стану; консолідував панівний стан, зробив його єдини к правах і свободах; проголошувалася право і повна свобода розпорядження земельною власністю на свій розсуд(арт.33, роз.3). Вирішальне слово у містах України як і раніше належало місцевій аристократії. За весь час існування РП не було прийнято рішення про припинення дії ІІ Литовського статуту. Навіть у 1647 і 1668 приймаються сеймові постанови про те щоб надрукувати його для поширення на усі землі українські. На тер. Литви і Білорусі чинним був з 1566-1588. Повні списки: Курницький, Чуковський, Луцький, Василя Удовича.

33. Мартін Кромер

Нар. 1512 в Підкарпатті. КУ(1528-1530), перекладав античних авторів, поет., 1543-1544 – дип. місія в Рим. Перше видання латиною 1555. Джерела: бл. 100 документів королівського архіву, Хроніку Длугоша, Ваповського, Мартіна Голга. Укр..: походження Русі-Роксоланії, сарматська теорія походження поляків, негативне ставлення до ВКЛ, малої шляхти, ортодоксальність, брак уваги до України, надгробна прмова по смерті Сигізмунда І, фіз.-геогр. опис РП, Пол-адм. Устрій, патріотизм, опис фортець(утч Київ, Канів, Черкаси, Львів), високий історизм і наочність, ігнор. легенд.

34.Алессандро Гваньїні

(1534-1614) у Вероні. Перебуває на службі короля Сигізмунда ІІ Августа, учасник Лівонської війни.

„Опис Європейської Сарматії” в 10 кн. І видання 1575(Краків). Джерела: За Антоновичем – „Хроніка Стрийковського”, х-ки Длугоша, Чеховського, власні спостереження, свідчення очевидців, сучасників. Укр..:опис геог. та іст-етн. склад Галичини, Волині, поділля, Київщини, Монг-тат. навала до 16ст., міста: Київ, Подніпров’я, історія та топографію Запорозького  козацтва, повстання Мухи 1491, дає позитивну оцінку виникненню козацтва, мужній, войовничий образ козаків, яке датує 1516р, згадує Підкову.

35. Мацей Стрийковський як хроніст

Нар. у м.Стрийкові, 1565-бакалавр КУ, військова служба в ВКЛ, Лівонська війна, мав духовний сан, помер в 1586.

„Хроніка Польська, Литовська, Жмудська і всієї русі”, видання 1582, опис до 1581, з 25 розділів. Джерела: Длугош, Бельський, Кромер, Чеховський, Ваповський тощо. Бл. 13 руських літописів: Новгородський, Биховця, оповіді очевидців, власні спостереження. Укр.: детально описує історію КР, Г-ВК, ВКЛ, розкриває проблему походження слов’ян, пояснює назву Русь і руська земля, історія заснування Києва, пантеон язичеських богів, гео-етн матеріал, знавець сх.. літератури, велика кількість цитат і посилань, велика науковість через  велику кількість джерельних матеріалів.

36. Ян Длугош і його джерела з історії ВКЛ

Ян Длугош(1415-1480) – польський історик дипломат, політик.

Праця: „Історія Польщі”, вперше видана у 1615р.

Джерела: „ПМЛ”, Московський звід, Г-ВЛ, Київський літопис, єпископський перемишльський звід 1225р, архіви князів, дипломатична документація.

37. Мацей Миховський: образ України

Мацей з Мехова(Мацей Карпіга) народився в 1457р. КУ(1474-1479). „Трактат про дві Сарматії”(1517) в 2 кн.

Укр.: КР ХІІ-ХІІІ ст., історія Г-ВК, боротьба Русі з татарами. Описує Київ, нашестя Батия, експансія Криму татарами. Битва на р.Кальці, міста:Новгород, Псков, Полоцьк.Дві Сарматії Сх.. і Зх. Більшість укр.. земель у світосприйнятті західних вчених, гуманістів, є нащадками античної ойкумени півдня, за Наливайком це певною мірою містифікація.

38. Міхалон Литвин та його твір

Про автора брак інф. В 1550 перебував на тер. України.

„Про нрави литовців, татар і москвян”, оригінал не зберігся, 1615 видана у Базелі. Джерела: польські хроніки, запозичення з античних авторів. Укр.: цінні відомості про Київ, згадує монастир Діви Марії, з підземними галереями і печерами. Особливо багато пише про родючі ґрунти Києва, Київщини і всього Подніпров’я. Описує дніпрові пороги і переправи. Згадує українську торгівлю.

40.Баркулабівський літопис

Описує події 1562-1608, які відбулись у Білорусі, У., Литві, Польщі складень на початку 17ст. Імовірно священиком Філіпом. В літописі міститься анті унійний настрій після Бреської унії 1596. Зберігається у відділі рукописів державного музею в Москві. Починається  з опису сейму в Бресті, великий географічний обсяг, згадується Мінськ, Вільно, Україна. Автор ворожий до Запорожців. Велику увагу приділяє с/г життя. Користувався як джерелами сімейними архівами землевласників Кортикових і Соломоленських. Уперше був опуб. 1877 р Кулішом. Який дав йому назву Б. л. Гол. місце займають оповідання про церк.-реліг. життя, подорож констанипольського  патріарха Єремії ІІ Траноса до Москви, гоніння за православ’ям боротьбу з унією Берестецькою ц. у. 1596. і католицизмом, до яких автор ставитися вороже . Негативно характеризує ініціаторів Берестейськой церк. Унії 1596р.

42. Концепція Н Яковенко щодо походження та еволюції української шляхти

Яковенко відрізняє феодальну структуру як надзвичайно стабільну. Навіть татарська навала не змогла зруйнувати певної соц структурної стабільності. Залишається войовнича шляхта – бояри, що стають основою для створення подальшої системи соц відносин. Регіональний патріотизм шляхти.

43. Основні ідеї В.Б.Антоновича щодо історії України 14-17ст.

Різке засудження польської доби в іст У. Спростування ідеї про „культурність місії” поширення зах.Європейської цивілізації. Стрижнем для всіх славянських народів Антонович вважав громаду. Литовський період вважав позитивним до розвитку громад, а польський негативний. Відповідно козацькі повстання були виявом боротьби за збереження общинності. Українцю притаманні общині ідеали. Вбачав в козацтві явища в якому збереглися давньоруські ідеали. Заперечував походи Гедиміна на українські землі.

45.В.Т.Пашуто про початки ВКЛ.

Політичний устрій ВКЛ пройшов наступні етапи розвитку: конфедерація земель, союз, очолюваний князем Аукшайтії, ранньофеодальна монархія. Особливості політичного устрою ВКЛ – неоднорідність його складу. Воно ділилось на 3 частини: Аукшайтію, Жемайтію і Білорусь. Поштовхом для утворення ВКЛ послужила зовнішня агресія, на сам перед Ордену. Зовнішні умови прискорили процес розвитку держави і вплинули на її форму. Приєднання Білорусі сприяло перетворення лит держави в ВКЛ.

46.Візія Сх.Європи 14-16 ст. І.Б.Грекова

будівля першої литовської державності була побудована на руських землях, її першим центром був руський Новогрудок . виділяє спочатку три центри об’єднання Русі: Москва, ВКЛ, Г-ВК. А в Пн-Сх Русі виділяє два центри: Москву і Твер. Пояснює успіх завойовницької політики Гедиміна і Ольгерда наявністю в Зх Руських землях певних тенденцій до об’єднання. Практика збереження уд князівств. Підкреслює велику роль Золотої Орди в розвитку Пн-Сх Русі, яка вміло грала на протиріччях Москви і Твері. Стверджує, що ВКЛ в деякій мірі була руською державою. Поразка на Ворсклі примусила Вітовта відмовитися від сепаратистських настроїв щодо Польщі. Литва та Москва зростали за рахунок приєднання руських земель, це призводило до того що зовнішня політика Василя І і Вітовта збігалися, вони висували програму збору руських земель.

48. Демографічні зміни в Україні 14-17 ст.

Для встановлення демографічної ситуації українських земель того часу використовуються достатньо відносні методи. З 16ст з’являються податкові документи, що можна використовувати в цьому напрямку, опис замків та волостей в загальному переписі, існують з 15 ст. З 14 ст. з’являються найважливіші в цій галузі пам’ятки – синодики(поменики) – церковні книги, на рівні родів. Туди заносилися всі правлячи особи, авторитетне духовенство автоматично, переслідувалась ідея генетичної пам’яті. З 15 ст. Можна досліджувати за цеховими книгами: імена всіх майстрів, підмайстрів, їх родин. Військові пописи – перелік війська що має бути виставлене у разі потреби. Заповіти, постаменти. Макарчук (Львів): 1300-3,2 млн; 1400-3,7млн; 1500-4,4 млн; 1550-4,9 млн;1600–5,2млн. Але десь в 14ст всю Україну, починаючи з Кафи, косить чума а потім і третину Європи. Мала урбанізація 7-8%. Сільська демографія складніша, проблема генетичної пам’яті.

50.Полемічна література: „за” і „проти між церковної унії

Поширення інформаційного вільнодумства проходило під акомпанемент полеміки яке супроводжувалось появою величезної друкованої продукції .Для православної церкви цей арсенал прийомів спочатку не був характерний. Першою полемічною пробою руського пера стало “Посланіє до латин из их же книг”,як відповідь на трактат Петра Скарги. Ширший потік полемічних творів відкриває книга Смотрицького “Ключ до царства небесного”, спрямований проти календарної реформи. “Апокрисис”- Мартин Броневський, одна з вершин високої полеміки, позначена високим літературним хистом. В ній сформульовано програму якою православна церква протягом багатьох років.

51. Волинці і Кияни на Люблінському сеймі 1569р

Інтереси Київського, Волинського і Брацлавського воєводства на Люблінському сеймі представляли 30 осіб. У бурхливих сеймових дебатах цим людям випала роль пасивного спостерігача. Ні князі, ні шляхта не оказували опору, обстоячи лише свободу віросповідання і недоторканість місцевих звичаїв. Очікуванні гарантії були надані. Учасники обстоювали виключно свої регіональни інтереси. Збереження воєводств з усталенною сіткою самоврядування шляхетських інститутів. Унійний акт не порушував адміністративного положення Київщини і Волині.

57. Система кліентелли

Латиною cliens – залежна людина. Пом’якшена форма залежності земної і середньої шляхти від магнатів. Клієнти великих феодалів – це безземельна, малоземельна або середня шляхта, яка надвірною службою заробляє на прожиток, служить в надії отримати від патрону землю або забезпечити собі за протекцією патрону доступ до місцевих урядів. Клієнти не складали однієї соціальної групи. Їх становище залежало від власницьких прав на землю, отриману від патрона, більшість данин має бенефіційний характер, існувала практика пожалування землі, обтяженої певними службами, що прирівнювала клієнта до вассала-ленника.

58. Три поняття й походження терміну „Литва”

В залежності від того забарвлення яке дослідник надає терміну „Литва” він може означити: 1.Назва племінного об’єднання(Етно-гео забарвлення); 2.Терріторія цього об’єднання з приєднаними землями, тобто ВКЛ(державно-тер); 3.Все населення ВКЛ(Етно-політ), але Етно-політонім „Литва” закріпився для позначення своїх пв-зх сусідів у пн-сх Русі, а внутрішнього вжитку не набув. У ПК населення цього регіону називалося „рутенус”. Щодо походження терміну: 1.у лит. Мові він прив’язується до гідроніму Литовка, а той до „літус” і „туба” - берег. 2.Маргінальна теорія щодо намагання дешифрувати його і зв’язати з кельтами. 3. Корені у національному міфу римської легенди, за якої з Італії пішла еліта суспільства: Italia→Litva. Вперше термін Литва згадується у Кведлінбурзських анналах під 1009 р. У ПМЛ перша згадка – 869, але текс редакції 12 ст, тому не рахується.

60.Зміни в етнічному складі Галичини і Поділля в 15 ст.

Запустілі землі використовувалися як щит. Заохочувалася колонізація. Військова колонізація: ветерани ляхи, німці, угри, русини. Відбувається прихід жидів, постійна асиміляція, особливо міст. Литовські міста мали напіваграрний характер. Міста Київщини виникали на старих городищах Русі.

62. Римська легенда Литви

Прообразом для неї став сарматський міф, який у 15 ст започаткували польські хроністи: кочівники сх.. Європи сармати поборюють Рим, саме від них і походять Пол. Ян Длугош(к.15ст) пише, що сармати прородичі з риму, тому предками шляхти є і сармати і римляни. Власне римська легенда вперше фіксується хроністами ордену на тер. Прусії: Петро Дюсбургський, у Хр. 14ст пише про битву литовських воїнів з самим Цезарем. Виникає версія, що полонені римляни потрапили до Литви і заснували правлячу династію(етногр. доказом є Ромове свято в Литві). Цю ідею розвинув Длугаш впродовж 16ст, виникла легенда про боротьбу литовців то з Цезарем то з А.Македонським. Римська легенда входить до складу хр. ВКЛ, що є ядром ІІ лит зводу. 500 родин римських шляхтичів з Риму перебралися у Литву на чолі з Палемонтом, свояком Нерона, засновником династії, генеалогія якої розкривається далі. Дещо відмінні версії наводять М.Стрийковський, Хр.Биховця. Легенда вже існувала у сер 15 ст, про неї говорять на Луцькому з’їзді але формується пізніше. Аналогічні легенди існують у сербів, чехів, болгар, укр. Еліти(сер 18ст). На поч. 16 ст. Виникає легенда „про 3 Рим”.

63.Терія сарматизму: український аспект.

Сарматизм започаткований у сер 16ст., і бурхливо розвинен у 1ий Пол 17ст. В основі сарматизму лежав етногенетичний міт, згідно з яким племена „войовничих сарматів” (майбутня шляхта) нібито підкорила свого часу тубільне населення(простолюд), створивши з часом „державу золотої шляхетської вільності” – РП. Культ богообраності РП. Оспівувався устрій – вільної спільноти Вільни громадян, яки сами керують своєю державою на засадах злагоди і братерства.→особливий етикет, мода, психологія, мистецтво. Галицька шляхта стояла у витоків сарматизму, називаючи себе сарматами-роксоланами. Русини намагалися доповнити цю ідеологію своїм забарвлення як початківців, фундаторів „Великої Сарматії” твір „Про Острозьку війну”(1600р). Київ – вищий сакральний центр до якого тяжіють всі. Роксолані походить від коханки О.Македонського. Прагнення третього народу до входу в союз двох. Само ідентифікація, виокремлення себе-русинів, почуття ворожості до відмінних – польських шляхтичів.

64. Зов і вн фактори заключення Люблінської унії

Зов: Послаблення ВКЛ через війни з Московією нап 16-уІпол 17 ст., втрата значної частини своєї території в Лівонській війні. Укр. шляхта була зацікавлена в налагоджені  оборони від турецько-татарських  набігів. Прагнення до поліпшення торгівлі з країнами Зх.Європи. Вн: дрібна литовська шляхта прагнула полегшити свої військові тяготи; прагнули до ідентичних польським привілеям тамтешньої шляхти. Польща мала цілком обґрунтоване прагнення до розширення своїх земель на Схід, мала потребу в орних землях та залежних селянах.

66.Основні пункти Люблінської унії

1 липня 1569. передумови: 1.послаблення ВКЛ через війну з Московією напр.16-1пол17ст., втрата тер. Через поразку в Лівонській війні. 2.послаблення позицій лит. магнатів., відкрите бажання автономістів до об’єднання, через прагнення до привілей польський шляхтичів. 3.Польша мала потребу в нових землях і залежних селянах.

Пункти: 1.Глава держави – виборний король(його спільно обирає шляхта, він стає ВК ВКЛ), Король: а) Керував зовн політикою; б)мав право призначати на посади чиновників і сенаторів на посади; в) мав зректися спадкоємного титулу; г) не мав права без згоди сейму одружуватися, видавати закони, вводити податки, займатися справами війни та миру. 2.Спільний сейм вирішував найважливіші питання державного життя. 3. Спільна скарбниця і грошова одиниця. 4.Єдина зовнішня політика. 5. Литва втрачала свою державність, зберігши автономію лише в місцевому самоврядуванні, організації військ і судочинстві. 6.майже усі укр. Землі до литовської автономії вже не входили, належучі РП, виняток: Берестейщина і Пінщина.

67.Основні етапи входження у. земель до складу ВКЛ

За Шабульдо: 1320-1330 – Володимир, Галич, Київ; 1340-1360 – Поділля, Київщина, Сіверщина.  За Ульяновським: 1320-1330 – Гедимін не закріпився; 1340-1360 – Ольгерд; 1390 – Вітовт. Скасування самостійності.

68. Шляхетські кон-ї 15-Іпол17ст

Конфедерації – проголошені шляхтою реальні тимчасові союзи, для досягнення певної мети, у тому числі збройним шляхом. І к-я 1436р, яка вимагала дотримання єдлинського привілею(1430р). Варшавська к-я(1573р) взаємно гарантували збереження релігійного миру, забовязувались не використовувати зброї для розв’язання міжконфесійних конфліктів. Віленська к-я(1599), що вимагала зрівняння вправах кат і прав церкви.(Союз протестантів і православних, очолюваний Родзивілом Чорним)

69. Усамостійнення Київської митрополії 1458р

Після смерті Кіпріана наявне розлад в церкві. Кіпріан добився скасування Г-В митрополії, що відродилася у 1371р. Фотій (1406-1431), Іона, Герасим, Ісидор (1436-1458) Беручи участь у Ферраро-Флорентійському соборі висвячений папою на кардинала. 1443 – привілей на права і свободи Руської церкви. Іона висвячений в Москві (1448-1461). Щоб не втратити позиції папа висвятив унійного Григорія Болгарина. 1458 – „на нижню Русь”. Єпархії: Київська, Чернігівська, Брянська, Смоленська, Полоцька, Луцька, Володимирська, Туровська, Галицька, Холмська, Перемишльська. Новостворена митрополія спочатку перебувала під владою Риму, потім Константинополя(1467), де противники унії взяли гору. З часом не їздили висвітлюватися, а отримували від патріарха листа – благословення – сакру.  Церква стає не така ортодоксальна як в Москві. Занепад церкви, хабарництво, ставлення духовенства на противагу світським особам.

73.Кінець династії Романовичів і боротьба за галицький престол

1316 – союз Лева і Андрія з Тевтонським Орденом проти татар. 1323 – Лист Владислава Локетка папі сповідь про смерть племінників. 1320 – КП+Угорщина, На Галичину вторглися угри і ляхи у 1323р. Похід Литви на Волинь в літописах. 1324-1325 – походи Гедиміна на ГВР. Локетек лобійував Зимовита але бояри настаяли. Андрій і Лев раптово померли у війні з татарами. 1325 – Юрій Болеслав ІІ.

76. Латинське шкільництво в українських містах

Зміна світогляду, зміна ставлення до книги. З сакральної перетворюється на утилітарне. На Зах У перші осередки торговлі літературою з Зх.Європи. Виникають латинськи школи при католицьких соборах. „Озброївши” учнів латиною відкривалися двері до університетів. Розвиток Латинської культури завдяки розширенню кількості студентів-русинів в Європі.

77.Коріатовичи на Поділлі

Мале(Етнічне Поділля). Проникнення Коріатовичів на Поділля ще в 40-50х роках, за різними даними. Юрій – перший удільний князь на Поділлі з 1374. Олександр виконував роль правої руки, наближеного до Юрія. За правління Олександра, і наближеного до нього Бориса відбувається піддання під протекторат Угорщини. Константин намагався позбутися угорського впливу. Федор (1388-1394) – Польща. 1394 Федіра вигнав Вітовта, той убіг до Угорщини, Спетко стає намісником Вітовта.

82.Два собори в Бересті 1596

Правослані не отримавши відгуку на намагання зместити Потія і Терлецького заявили про не визнання унії, цю позицію розділили братства. Терлецький, Балабан та деякі інші єпископи заявили про готовність визнання влади папи за умови збереження традиційного церковного устрою. Василь Острозьких виступив за широку унію включно з Москвою. Православну сторону представляли три уповноважених з Константинополя і близько 200 осіб духівництва. На 3 день – 18 жовтня 1596 – порозуміння не було знайденно, засідати почали окремо. 23 жовтня – протистація, в який записано твердий намір не приймати унію. Зигмунт ІІІ у відповід видає універсал від 15 грудня де рішення унійного Берестейського собору оголошується обов’язковим. Берестейська унія→символ розбрату. ↑ протистояння. Повстав вибір. Русь двинулась за „некоронованим” володарем, піддавшись в т.ч. соціальному інстинкту.

83. Острозька „академія”

1574 перемістив КІ.Ост. з Дубна свою резиденцію. В замку була чи мала бібліотека. В себе в резиденції згуртував визначних інтелектуалів. 1576 р – організував потужний навчальний заклад, як відповідь на нарікання єзуїта. Працює друкарня 1578-1618, історико-богословські студії. 1581 – друк біблії. Спочатку школа функціонувала як приватний ліцей, де вчилися діти васалів. Припускають, що студій овали (в скороченому вигляді) 7 вільних мистецтв: арифметика, геометрія, астрономія, музика, риторика, поетика, граматика. Нововведення: вивчення грецької, латинської, церковно-славянскої граматики. Герасим Смотрицький, Лука Сербин, Гаврило Дорофійович, Йов Желізо, Кирило Лука ріс(константинопольський патріарх), перекладач Дем’ян Наливайко. Острозькі вчені отримували від князя урядницькі посади або церковні пости в монастирях під патронатом Острозьких. З 1580 Герасим Смотрицький очолює академію. З 17 ст. Починає занепадати, в зв’язку зі збайдужінням похилого Василя Константина, що не подбав про майнове забезпечення школи та легалізацію її статусу з правом викладання 7 вільних мистецтв. Причини невідомі.

85. Козацька „реформа” Стефана Баторія

Стефан Баторій (Іштван Баторі) був інтронізован у 1576р. Одразу вдаючись до рішучих дій провів військову реформу: зокрема було створено загони так званої вибранецької піхоти – війська, рекрутованого з добровольців – селян, і збільшено чисельність гусарської (важко озброєної) та козацької, себто легкоозброєної, кінноти. У рамках цих заходів міркувалось і використання козаків. У липні 1578 Янчі Бегер, набрав 500 козаків. У вересні угода „з низовиками”. Найвищим зверхником „дніпровського війська, що зветься низовиками” й отримує відповідну грошову платню і сукно зі скарбниці стасас Михайло Вишневецький, резиденцією стає місто Трахтемирів під Каневом, де зберегалися надані королем регалії: печатка, бунчук, булава, бубни й труби. Цей загін брав активну участь в Лівонській війні. Саме так постав легальний козацький vwyntn – перша выха на шляху утвердження Выйська Запорожського. Заходи Баторія не змогли тримати під контролем новоутворенні війська. 1583 – репресії торкнулись навіть першого писаря ВЗ Янчі Бегера.

93. Поширення протестантизму в Україні в 16-поч.17ст.

Ідеї реформації: спрощення церковного культу, заперечення особливої ролі священнослужителів, визнання єдиним джерелом Св.Письма. антикатолицький протистантиз і руськи єриси знаходять точки зіткнення. Найбільшого поширення набули громади антитринітаріїв, особливо у 60-80 рр 16ст. Ідея наближення мови Св.Письма до народу одна з провідних вимог Реформації. У ВКЛ ідеї несла молодь що навчалась Лейпцигу і Кеннінгзбезі.  Нова хвиля після Трідентського собору (1544-1566), що оголоси протестантів поза законом. У 1560ті в кальвінізм звертаються Радзівіли, Кішки, Ходкевичі тощо. Київський єпископ Микола Паца перейшов до кальвінізму. Соціанство поширилось на Галичині – дубецька школа під протекцією Стадницького. Волинь: польські брати(Ф.Косий). протестантські громади в Острозі. Соціянська община в Чернякові.

96. Св. Петро Могила (1597-1647)

Син „молдововлахійського” князя Симона Могили та угорської князівни Маргіти. Народився 21 грудня 1596р. Після смерті батька і невдалої боротьби за престол родина переїздить до РП. Навчався або в православній школі львівського братства або у львівській єзуїтській колегії. 1627 – архімандрит Лаври. Засновник лаврської школи. 1632 – КМК., 1632 – митрополит. Відновлення храмів, прагнення об’єднання церков. Твори: „Ісповідання віри”, „Требник”. Зміцнення церковної дисципліни, уніфікація літератури. Погляд на Руську церкву як апостольську. Конанізован.

97. Українські князі 14-сер17ст:динаміка особливої групи

Найбільше утвердилися князівськи інститути на Волині і частково на Київщині. На Волині утвердилися за часів Свидригайла. На Волині і Київщині зафіксовано 52 родини. Княжа домінація на Волині фіксувала в певних формах  „екстериторіальність” Волині і Київщини щодо ВКЛ. Острозькі, Заславські, Збаразькі, Вишневецькі, Корецьки, Четвертинські. У свої володіння князь мав широкі повноваження: право уставоводства; регулювання податків; право суду. Постать князя сокралізувалась. Наслідок божественного промислу. Князем могла зробити тільки „княжа кров”. Землею, що володіли васали вручена Божим промислом.

102. Городельський з’їзд 1413р та три привілеї

Гордельський акт 2 жовтня 1413р. На Городельському з’їзді  відбувся у місті Город елі. Польщу представляв Ягайло, Олісницький(гол. кат. церкви); Литва – Вітовт і його двір.→3 документи. І(підписаний обома): ВКЛ окреме формування, офіційний титул ВЛК. ВКЛ – не ліквідовувався після смерті Вітовта. Участь у виборах мали брати Пол король і його делегація. ВКЛ і РП в єдності. ІІ(Легітимація литовського панства) – 47 чоловік що можуть прийняти польських гербів. ІІІ – підтвердження прав на усі попередні надання і привілеїв, земля – у спадок, на продажу. Заборона насильного видання заміж.

103.Система землеволодіння

Земля в українському середньовіччі поділялась наступним чинном: Домен І – уся земля князівства, що поділялась на: 1.Домен ІІ – державна власність, казна, якої виділяється за певні заслуги; 2.Домен ІІІ – власність королівської родини; 3.Феод – вотчина, спадкова шляхетська власність; 4.Алот – земля за успішну службу на повне право; 5.Лен – земля за вислугу до кінця життя, можлива спадковість→Ф; 6.Бенефіцій – земля на термін служби. Субвасал І руки (ФАЛБ), ІІ руки (АЛБ), ІІІ руки (ЛБ), ІV руки (Б). Укр. Особливість: основна форма А і Л. Заславські, Вишневецькі, Корецький. Над концентрація землі; Л→Б.

104.Гетман Петро Конашевич Сагайдачний

(1570-74-1622) Народився в сімї дрібного шляхтича. Навчався в Острозі. За Максимовичем в 1558 одержав булаву. У 1609 р – спалили Ізмаїл, Килію, Білгород. 1614 – тривіальний похід на Синоп. 1615 – вдалий похід 80 чайок на Константинополь. Виступає проти Роставицької угоди 1619.1620 – похід на Москву, офіційний прийом.За сприянням Сагайдачного у 1621 році був висвітлений Іов Борецький. Бій під Хотином – останній славний бій, після чого смертельно хворий помер у Києві 10 квітня 1622р. За заповітом передавав півтори тисячі золотих на школу Львівського братства. Видатний полководець, прагматичний політик, що не йшов на прямий конфлікт з РП. Відновив ієрархію, внесок в визвольний рух і у розвиток братств.

108.Свидригайлові війни та позиція української знаті

Боротьба за престол(1432-1448) стала фактично не оголошеною війною Литовського центру з руською знаттю, прапором якої став Свидригайло. Втім це означає міжконфесійний та міжетнічний характер. Проте головною опорою С була руська периферія. Після смерті Вітовта він стає великим князем, але в 1432 його зміщує Жигмунт Кейстутович. Протягом 32-33 війна мала перемінний успіх. 1435 – вирішальний бій під Вийкомиром, Свидригайло був бит, загинуло 40 руських уд князів, а також магістр Ордену, який прийшов на допомогу. Від нього відходять Полоцьк і Вітебськ і визнають Жигмонта. На поч. 1436 залишились Чернігово-Сіверськи міста і татари і волинська знать. В1438 війна закінчується. На 2 роки зник. Після вбивства Жигмонта його номінально визнали ВК і наділили Луцьким уділом.

117.Політичні стратегії української шляхти. Концепція Станіслава Орехівського та Миколая Рея.

Можемо побачити напрочуть яскравий образ поляка, себто шляхтича ПК, який пишається своєю значущістю. Тріумфальне утвердження шляхетських вільностей підштовхнуло до появи над етнічної та над конфесійної ідеології народу шляхти. В основу її лягли постулати а) про рівність „братії шляхетської”. б) переконуюсь у тому що шляхту і простий люд розділяє нездаланна прірва іншої крові. Микола Рей народився в містечку Журавні під Галичем. У багатьох творах Рей закликає стояти на активній громадській позиції, дотримуватись своїх прав і обов’язків. Шляхтич-русин вільно орієнтувався у тому колі політичних абстракцій що становили спільну для шляхти систему вартостей: благо вітчизни і активна громадянська позиція, гарантована законом свобода особи.

121. Перебіг Люблінського сейму

Сейм тривав з 10 січня по 12 серпня 1569 року. Загроза розколу зі смертю останнього Ягемона. 1 березня 1569 литовці не погоджуючись покинули сейм, намагаючись зірвати сейм, з ціллю зібрати анти уніатське ополчення. Березень – рестуційний акт сейму на Підляшшя і Волинь, а потім Брацлавщину. Київщину приєднано на початку червня. 1 липня 1569 року – унія.

122. У селяни в ІІ пол. 16-сер.17ст

Процес позбавлення селян земель, що роздавалися васалами. Насильне прикріплення селян до землі. Злиття вільних і невільних. Поширення фільварків, ще повинність „толока”. Селяни володіли землею але законодавчо ніде не закріплювалося, власністю вважалося лише рухоме майно. Обмеження свободи переміщення. Селянське законодавство ВКЛ було м’яким на відміну від РП. Литовськи статути розрізняли статус вільного і невільного. 1557 – Устава на волоки – Запровадження нормованих повинностей залежно від кількості землі. Але на тер У. волочна міра майже не вважалася. Заселення пусток – практика слобод. В прикордонних районах спроба запровадити панщину натиналася на опір.

124. Дмитро Вишневецький

Рід Вишневецьких походить від Федора Корибутовича, брацлавського і кременецького намісника1550 Бернард Претвич згадує ватажків і зокрема Дмитра Вишневецького. Він вперше очолив козацтво з середини, пісівши лідерство в епіцентрі.1552 – похід на Очаків;м 1554 – Сигізмунд надає пост „ стражника на Хортиці”. 1556 – перша військова операція проти татар. 1557 хан 27 днів осаджував Хортицю, але фортеці не здобув. 1557 – візит до Москви, обдарован рядом сіл і 10 тис. рублів. Протягом російського періоду тричі ходив на Азак(Азов). 1561 – покинув Росію. 1563 – розпочався останій похід, за умов усобиць у Молдові, отримав запрошення на престол. Були розбиті під Верчика нами. Зоммер оповідає ці події. 1563 – героїчна смерть після страти підвищення за ребро. „степовий король”; перші організаційні форми козаччини.

127.Становище жінки в середньовічній Україні. Шлюб. Сім’я. Діти

За І лит. статутом дівчина ставала жінкою в 15 років. За ІІ статутом – з 13. з 10 років могли виходити заміж. Життя було не довговічним багато вмирало при родах. З ранніх літ виховували як матерів(одежа покрою дорослої жінки). Тільки батьки, прями родичі або опікуни мали право обирати чоловіка. Вибір був: за соц рівністю; родовитістю; майновим цензом. Чоловікам також батьки обирали наречених.→замкнуті соц прошарки. Головним є  якість від святкування(гучне з усіма родичами, нижчих за статусом не запрошували). Батьки мали шлюбний контракт (що кому відійде і належетимить). Перши обов’язок батьки нареченої – посаг(гроші і рухоме майно),  Уразі відмови видати увесь посаг дружину могли повернути. Вінове – подвоєна вартість посага. Посаг не більше ¼ батьківського майна. Вінове – не більше ⅓ майна чоловіка. А якщо ⅓ менше ¼, то чоловік писав боргову розписку. Церква визнавала 3 офіц шлюби. Разом приїздили лише на офіційні прийоми. Жінки не видавали зради чоловіків бо боялись страти  батьків їх дітей.

131. Колонізіційні процеси в Україні після 1569р. Поляки та євреї в колонізації степового українського пограниччя

Локаційний привілей містам. Створення нових міст. Приріст населення у старих. Причинами урбанізації зокрема були кращі умови життя, протекція держави. Кварцяне військо – на кресах + надвірні магнатські війська. Поблажки у податковій галузі. Після Люблінської унії – хвиля колонізації: почастішали шлюби з поляками. Після князівських „вимирань” земля переходить до польських родичів. Після смерті Януса Острозького землі князів стають здобиччю купи польських родів: Конецпольських, Любомирських, Калиновських тощо. Поява польських панів на землях руських князів, прикордоні, сприймалося насторожено, вважались чужими. Проникнення на Поділля і Київщину євреїв. Йшли разом з поляками, сприймалися як злі. В Києві люди проти, бо євреї не несли військової служби, конкуренція, лихварство.

134. Відновлення православної ієрархії 1620

Зростання впливу козацтва. 1620 – коли Феофан повертався з Москви він висвітив Івова Борецького митрополитом, був таємно переправлений в Київ за сприянням Сагайдачного. В Лаврі з’їзд міщан і козаків за відновлення ієрархії. На Подолі в Братській церкві висвятили Івова Борецького митрополитом. М.Смотрицький – єпископ Полоцький. І.Копинський – владика Перемиський. Ісаакій Борискович – Луцький. Тощо. Наказ схопити Смотрицького і Борецького як шпигунів. Але козаки завадили.

136. Кн. Константин Іванович Острозький

(бл1460-1530) 1491 – перша звістка про його військові здібності. 1497 – гетьман ВКЛ. Відзначився в боях під Мозирем. Присягнув на вірність Москві і потім втік. Луцький староста і намісник Волинської землі. 1512 – перемога татар під Вишневцем на Волині, було визволенно 16 тис. невільників. 1527 – перемога на р. Ольшанці, наздогнали 20ти тис військо із здобиччю. У 1519 – поразка під Сокалем, недисциплінована галицька шляхта. 1522 – воєвода Троїцький. Двічі одружений. Улюблена резиденція у Турові. В 1579р – Василь встановив великий мармуровий надгробок. „Не коронований володар Русі”.

139. Єзуїти в Україні

Контрреформація. Орден заснован Ігнатієм Лоюолою. Після Люблінської унії єзуїти проникають в України. Найбільшого впливу досягли за короля Сигізмунда ІІІ Вази. Тоді відкриваються їх колегії в Україні: Львів, Перемишль, Станіслав. 1574 – в Ярославі виникає перша значна місія єзуїтів. 1593 – Замойська академія. Утім до Берестейської унії не мали великого впливу. Єзуїти створили потужну мережу впливу через галузь освіти. У світському вигляди з вуст учителів і викладачів доносилися ідеї ордену до найбільш привілейованих верст населення, що мали змогу отримувати освіту. Історіографія загалом оцінює негативно, хоча позитивним є факт залучення зокрема українців до зх-європейського наукового простору. 

1. Похід Гедиміна на Київ

За бл-лит. літоп.Війська Гедиміна оволоділи Овручем і Житом.А потім розгромив біля Білгорода на р.Грінь київське військо-складалось з боярства,княж.друж.,друж. Брянск.князівства.Після захоп. Білгород і обложили Київ. Біля міс.трив. облога Києва поті Київ здався і бояри визн.велик. князя Гедиміна.Населення присягнуло на вірність Гедиміну. Бояри не зберегли своєї отчини.Потім приєдналися Вишгород, Черкаси, Канів, Луцьк.і Переяс. княз. Після повернення до Литви Гедимін залишив  намісництво.Все викладено у 2 лит. зводі і хроніці Стрийковського. Вони пишуть, що Київ здобули весн.-літ  1324р. Саме в цей час Тевт.орд. скористався нагодою і вдерся на тер. Литви. Таку думку відстоював Дашкевич і датує події 1333р.З його думкою погод. Любавський. Інші датують 1322 і 1325р.

2. Галицько-волинський літ. про Литву

ГВЛ- зразок давн. рус. пис..13 ст. Відкритий 1809р. Карамзінимя Його вивчає Костамаров, Дашкевич, Грушевський. У літописанні Данилу Гал.(1205-1258) і Волин. літ. висвітлює історію Угор., Польщі,Австрії, Литви. Позводно від початку не існував, порічне датування статей. Джерела в більш. част. складалися з повістей і згадок про Литву: Війни Данила з Литвою та Ятвягами, Стосунки Вол. княз. з лит. і ятвяг., повість про Литву, 1209-1210 напади лит. на Волод. княз. ,1227-Литва воює проти Польщі, щодо Русі зберігає мир, 1238-Данило розбив  війська Міндовга, 1252-Данило одруж. з дочкою Міндовга,1252-Міндовг програв війнуі втратим чорну русь просить мир,1254-Войшек від імені Міндовга віддав сестру за Шварна,1275-олег напустив на Тройдена татар,1278-остання згадка про Тройдена.

7. Румянцевський  літопис

Опублікований Вагилевичем 1909р.Така назва від румян. музею. В різних частинах рукопису міс. записки власників. Написаний старобілоруською, а збірка рос. Основна част. є викладом подій 1440р., а остання дата 1569р. Збірник було перепис. в Рос. - дуже багато помилок.

11. Хроніка Биховця

Доведена до 1572р. Надрукована вперше 1582р. Напис в четверку. Могенс порахував кількість знаків в стрічці рукопису 1400.Бумажний знак – карась букви ЄЄ. Написана 70-ті 16ст. 9 відсотків тексту втрачено.

39. Щоденник Євлашевського, Хроніка Пясецького.

1546-1619 – Євлашевський. Зі збіднілого шляхетського роду. Народився біля Слуцьку Служив у Жигімонта ІІ та магнатів Ходкевичів, Острозьких Радзивилів. В 19 років став протестантом.  Був блискучим адвокатом, автор «Шоденника». Тема «Щоденника» - життя шляхетського двору Білорусії та Литви. Записки почав робити в 1564 році, записки мають приватний характер. Мають важливу інформацію про 1560-х рр. Любліну. Згадував про приєднання Підляшшя, Волині, Ливонську війну.

? – 1646 – П.Пясецький. Єпископ Перемишльський. Мав чудову освіту, незалежне мислення, прихильник релігійної толерантності, за що впав у немилість при дворі та сенаті. Його хроніка видана у Кракові в 1645 р. Опис Речі Посполитої пройнятий віротерпимістю. Опис подій від С.Баторія і до 1646 р. Детальний опис подій доби Жигімонта ІІІ Вази. Засуджує зв’язки з єзуїтами. Пише про козаків, про перший реєстр, про участь козаків у Хотинській війні.

41. Третій Литовський Статут.

Затверджено 28 січня 1588 року ВКЛ та КП Сигізмундом ІІІ. Був кодексом, що діяв у ВКЛ. Значення Статуту – гарантував незалежність ВКЛ. Комісія для складання – 11 чол. серед яких православні, протестанти та католики. Визнане було білоруською мовою. Передумови – 1569 р. – Люблінська унія (треба зробити все можливе для зрівняння правових систем). Прагнення до уніфікації держ. устрою та прав. сист. РП. Статут прийнято без попереднього затвердження сейму. Бєльський ставив під сумнів легальність ІІІ Литовського Статуту.. Статут має 14 розділів, 488 артикулів.